Владислав у 2014-му переїхав з Горлівки у Ланівці 12-річним хлопчиком, а геройськи загинув за Україну 19-річним юнаком
Після школи Влад навчався у Коропецькому обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. Мав багато планів, мріяв жити у вільній, мирній Україні. У жовтні юнакові виповнилося б 20 років. Але його життя обірвала війна. І йому назавжди 19…
— Війна забирає цвіт нашої нації, зовсім молодих хлопців. Захищаючи Україну на Донеччині, загинув тернополянин Владислав Ратниченко, — повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал. — Співчуваємо рідним. Вічна пам’ять Герою!
Владислав Ратниченко народився 22 жовтня 2002 р. Спочатку проживав із родиною в м. Горлівка, що на Донеччині.
— Разом із мамою, сестричкою та бабусею Влад приїхав із Горлівки в Матвіївці (Шумщина) на літні канікули, як вони тоді думали, — йдеться у 3 випуску альманаху «Лан». У книзі є розділ «Вигнані з рідного дому», в якому журналістка Лариса Крук спілкувалася з Еліною Ратниченко та описала історію її сім’ї з міста Горлівка Донецької області. — Звідси родом його дідусь, мамин батько. Тут їх гостинно прийняли, Влад пішов у 7-й клас, його сестричка Владелінка — у 1-й.
Невдовзі сім’я переїхала в Ланівці, де мама дітей, пані Еля, як дипломований медик, зайнялася лікувальним масажем, а діти навчалися у школі №1.
1 сентября, 2022
Владислав у 2014-му переїхав з Горлівки у Ланівці 12-річним хлопчиком, а геройськи загинув за Україну 19-річним юнаком.
Після школи Влад навчався у Коропецькому обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. Мав багато планів, мріяв жити у вільній, мирній Україні. У жовтні юнакові виповнилося б 20 років. Але його життя обірвала війна. І йому назавжди 19…
— Війна забирає цвіт нашої нації, зовсім молодих хлопців. Захищаючи Україну на Донеччині, загинув тернополянин Владислав Ратниченко, — повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал. — Співчуваємо рідним. Вічна пам’ять Герою!
Владислав Ратниченко народився 22 жовтня 2002 р. Спочатку проживав із родиною в м. Горлівка, що на Донеччині.
— Разом із мамою, сестричкою та бабусею Влад приїхав із Горлівки в Матвіївці (Шумщина) на літні канікули, як вони тоді думали, — йдеться у 3 випуску альманаху «Лан». У книзі є розділ «Вигнані з рідного дому», в якому журналістка Лариса Крук спілкувалася з Еліною Ратниченко та описала історію її сім’ї з міста Горлівка Донецької області. — Звідси родом його дідусь, мамин батько. Тут їх гостинно прийняли, Влад пішов у 7-й клас, його сестричка Владелінка — у 1-й.
Невдовзі сім’я переїхала в Ланівці, де мама дітей, пані Еля, як дипломований медик, зайнялася лікувальним масажем, а діти навчалися у школі №1.
— Донеччани запам’яталися в Ланівцях, бо були одні з перших, хто вимушено покинув рідний дім і все, що було в нім, — пригадала редакторка газети «Голос Ланівеччини» Наталія Гамера. — Бабуся, щоправда, повернулася на батьківщину, коли окупанти зайняли її місто. Там її будинок, нажитий вчительською працею.
Еліна з дітьми виїхала ще до окупації Горлівки, але більше туди не поверталися, а шукали можливості обживатися в місцях, де шанують українські традиції, де звучить українська мова, де можна сміливо проявляти свої патріотичні переконання. Це почуття їм було близьке з дитинства.
Владислав після школи навчався у Коропецькому обласному ліцеї-інтернаті з посиленою військово-фізичною підготовкою. Мав багато планів, мріяв жити у вільній, мирній Україні. У жовтні юнакові виповнилося б 20 років. Але його життя обірвала війна. І захисникові назавжди залишиться 19…
Хлопець був студентом юридичного факультету Західноукраїнського національного університету.